Прохар Н.В.
Полтавський університет споживчої кооперації України
Співвідношення організації бухгалтерського обліку та облікової політики
В сучасних умовах господарювання організація
бухгалтерського обліку на підприємстві повинна бути спрямована на забезпечення
максимальної ефективності облікових процедур, що визначається найбільш повною
реалізацією інформаційної, аналітичної та контрольної функцій бухгалтерського
обліку, а також численних його завдань.
Питання організації бухгалтерського обліку
досліджували Р.Антоні, Р.Я.Вейцман, П.Граньє (застосування наукових
організаційних принципів для організації функціонування бухгалтерських
апаратів), Ф.Беста, Ж.Б.Дюмарше (системній підхід до бухгалтерського обліку),
Д.Сортер (інформаційний підхід до бухгалтерського обліку), Ф.Шер (загальні
принципи організації бухгалтерського обліку), а також численні науковці нашого
часу.
Незалежно від формулювання сутності
організації обліку, всі автори сходяться до її трактування як системи, яка має
певну структуру взаємопов’язаних елементів: первинних документів, облікових
регістрів, технічних засобів, персоналу тощо, механізм функціонування та
процеси в системі, що передбачають збір, обробку та передачу облікової
інформації з метою надання користувачам неупередженої звітності та контролю
ефективності господарської діяльності підприємства. Крім того, організація
обліку розглядається не тільки в статичному, а й динамічному стані, тому
забезпечується її всебічний розвиток як на рівні підприємства, так і держави.
Вище викладене дозволяє стверджувати, що організація бухгалтерського обліку в
широкому розумінні є організацією обліку як системи, а у вузькому – сукупністю
заходів власників підприємства, що забезпечують вирішення певного облікового
завдання з найменшими витратами часу, коштів і праці.
Організація бухгалтерського обліку на
підприємстві передбачає [1]: визначення облікової політики
підприємства, вибір форми бухгалтерського обліку, затвердження правил
документообороту і технології обробки облікової інформації, вибір періодичності
проведення інвентаризацій, розробку системи і форм внутрішньогосподарського
(управлінського) обліку.
Вказаного підходу до організації
бухгалтерського обліку притримуються М.Т.Білуха, С.Ф.Голов, С.М.Деньга,
В.П.Завгородній, А.М.Кузьмінський, О.В.Лишиленко, В.Ф.Палій, Г.О.Партин,
В.Я.Соколов, В.В.Сопко, Р.Л.Хом’як та інші. Разом з тим, в економічній
літературі існує протилежний підхід, що передбачає включення до облікової
політики елементів організації бухгалтерського обліку та підтримується такими
вітчизняними науковцями, як Ф.Ф.Бутинець, Б.І.Валуєв, В.В.Гливенко,
М.В.Кужельний., В.С.Лень, В.Г.Лінник, Н.М.Малюга, М.С.Пушкар, В.Г.Швець, а
також російськими науковцями: Р.А.Алборов, С.А.Ніколаєва, Н.М.Селезньова,
І.П.Скоблева.
На нашу думку, протилежні підходи до
визначення організації обліку та облікової політики, пов’язані з складовими
останньої, а саме принципами, методами та процедурами. Тому зупинимось на них
детальніше.
Принципи визначені П(С)БО 1 “Загальні вимоги
до фінансової звітності” [2] як правила, якими слід керуватися при вимірюванні, оцінці та
реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у
фінансовій звітності, тому є
обов’язковими для всіх підприємств. Не зрозуміло, чому вони включені до визначення
облікової політики, адже не мають альтернативи застосування.
Методи включають вибір альтернатив щодо
нарахування амортизації, створення резерву сумнівних боргів, оцінки вибуття
запасів тощо.
Визначення процедури у П(С)БО відсутнє. Тому
плутанина і полягає в незрозумілості останнього елементу облікової політики.
Виходячи з сутності процедури як звичного порядку
дій, вважаємо, що процедура передбачає саме процедурний, а не аддитивний підхід
до методу бухгалтерського обліку та включає спостереження, вимірювання,
класифікацію й узагальнення інформації шляхом
аналізу, синтезу, індукції та дедукції. До того ж,
складові основної процедури бухгалтерського обліку
наведені Я.В.Соколовим: інвентар, вступний баланс, журнал, Головна книга,
оборотна відомість і заключний баланс [3,
с.67]. Тобто вказана облікова процедура включає
порядок запису господарських операцій в обліку, тим самим підтверджуючи
реалізацію елементів методу бухгалтерського обліку.
Враховуючи вище викладене та виходячи з
сутності організації бухгалтерського обліку, вважаємо, що ширшим поняттям, ніж
облікова політика є організація обліку, яка включає крім інших складових
принципи, методи та процедури складання й подання підприємством фінансової
звітності. Крім того, п.23 П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”
[2] містить норму висвітлення підприємством обраної облікової політики шляхом
опису принципів оцінки та методів обліку щодо окремих статей звітності, п.25
передбачає розкриття у примітках до фінансових звітів облікової політики підприємства,
що не вимагає розкриття інформації про організаційно-технічний аспект ведення
обліку. Таким чином, облікова політика стосується тільки методів, принципів та
процедур складання фінансової звітності, що можливе шляхом безперервного
ведення бухгалтерського обліку, а організація обліку включає три аспекти:
методичний, технологічний (технічний) та організаційний.
1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-ХІV.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності від 31.03.1999 р. №87.
3. Палий В.Ф., Соколов Я.В. Теория бухгалтерского учета: Учеб. Пособие.-М.: Финансы и статистика, 1984.-279с.